Зал оформлений як українська хата
Ведуча: (під музику)
Над вечірнім гаєм
Та над бережком
Місяць виринає
Золотим ріжочком.
Посріблив отави,
Віття лугове.
І на той бік ставу
Човником пливе.
Ген, туман вітрила
Підійма навстріч.
Ой, яка ж ти мила
Українська ніч
Входить господиня, запалює свічку
Господиня: Ось і вечір настав, місяць вийшов із-за хмари і зоря вечірняя засвітилася, свята пройшли, можна вже щось і робити. А з цього приводу можна й вечорниці починати. А вечорниці сьогодні надзвичайні. Шана і хвала свічці – оберегу й захисниці домашнього вогнища. Довгими зимовими вечорами тільки свічка давала надію та затишок дому. Тільки при свічці можна було вишивати, майструвати. Тому і шана сьогодні – найбільшому винаходу людини – вогню.
Заходять діти
1. Ой, прочини, хазяйко, ворота
Бо вже йде в хату робота
2. Ой, прочини, хазяйко, віконце
Несем тобі віночок, як сонце
3.Ой, прочини, хазяйко, нову хвіртку
Несем тобі віночок і вечірню зірку
Господиня: Спасибі діти, який чудовий вінок ви мені принесли: вищий від плота, кращий від золота. Повішу його на найвиднішому місці, де дідух у Різдво стояв, щоб заходив хліб за хліб, старий за новий . А ви будете у мене шанованими гостями, бо я вже сама збиралася свічку величати. Чому дивуєтесь, є таке свято в українців.
Діти .Ми про давнє свято свічки
Досі ще не знали
Хоч його у нашім краї
Люди шанували
Господиня розповідає:
«Наша земля здавна славилася майстрами, що вміли своїми руками робити все: влітку та восени в полі працювали, а довгими зимовими вечорами, коли минали святки, і можна було вже щось робити – вишивали, шили, майстрували по дереву, ліпили. Запалювали свічку і сідали до своєї улюбленої роботи, і була свічечка для них надійною помічницею.
Господиня бере свічечку
Я запалила вогник великої свічки ,
Запрошую підійти до полички.
Я буду свічку до цікавих речей наближати,
А малята будуть розглядати.
Вази горщики , тарілі .
Їх зробили руки народних майстрів умілі.
(Розглядають вироби народних майстрів, називають їх ).
Сміливіше , діти на поличку загляніть,
Подарунки гончариків у руки візьміть,
Без поспіху їх розглядайте та по черзі називайте.
Розглядають вироби гончарів. Господиня розповідає про вироби:
- Півник крильцями махає Ку-ку-рі-ку він співає
- Коник стриба високо Заіржав :«І-го-го»
- Баранець усіх дивує , усім посмішку дарує.
- Баранець наш тулуб має , в ньому воду зберігає
Розгляд петраківських виробів
- Мріяла петраківська майстриня тарілочку розписати.
Взяла в руки пензлик та й почала горобинки малювати.
Малювала квіти без упину, та й вийшла гарна тарілчина.
Такі тарілочки декоративними називають.
Ними наші оселі прикрашають.
- Дякуємо свічечці! На поличці у кімнаті цікаві речі давно стояли, але ви їх не помічали. А вогник свічечки одразу увагу привернув.
- А щоб горіла свічка веселіше і яскравіше завели майстри вечорниці гуляти та свічку і вогонь величати
Господиня кличе дівчат освітити хату.
Виходить дівчинка зі свічкою:
У руці горіла свічка
Вогником маленьким
Все світилось, усміхалось
Пісням веселеньким
Пісня «Свічечка»!
Музично – ритмічна гра «Ой, гоп, свічечка»
Діти ідуть по колу , в середині якого «діти – вогники» з хусточками, приспівуючи:
Ой, гоп, свічечко, невеличечка,
Коло тебе танцювали,
Доки тебе не впіймали,
Гоп!
На слово «Гоп!» підкидають «хусточки-вогники». Той, хто зловить хусточку – стає «вогником» та виконує довільні танцювальні рухи. Всі інші діти плескають в долоні під веселу музику.
Гра повторюється 2-3 рази.
Приходить сусідка з вишивкою
Сусідка: Добрий вечір сусідонько. А я чую, у вас весело, свічі кругом горять, то й прийшла до вас повишивати, поспівати – та все веселіше буде, ніж самому у хаті.
Господиня: Добрий вечір сусідонько. Проходьте, гостею будете, звичайно ж ми вам раді. Та разом будемо свічку величати.
Сусідка: Так, люблю я зимові вечори, коли горить свічка, а в хаті від печі тепло вишивати. Ось я покажу вам свої вишивки (розповідає).
Господиня: А я теж часу не гаяла. Коли вже діти заснуть, скатерку на святки вишивала. Взори підбирала.
Дівчинка Ми не можем вишивати,
Рано в руки голку брати!
Та радо дівчатка-україночки
Вдягають вишиті хустиночки
Хлопчик А за ними хлопята-синочки
Одягли вишиті сорочки!
Будем знати - я і ти:
Вишиванки – то скарби
ПІСНЯ «Вишиванка»
Сусідка: Ой, гарно ви дівчатка співаєте Дивлюсь я на вас і згадую, як ми були молодими, теж танцювали, пам’ятаєте сусідонько, як ми польки витинали.
Господиня: А ну, діти, покажіть, які ви проворні, як ви танцюєте.
Хлопчик: Ой, пішов би на музики
Коли мав би п’ятака.
Збив би собі черевики
Ударивши гопака
Дівчинка: Нащо мені ті музики
В мене є свої язики
Заспіваю й поскачу
І нікому не плачу
Гра «По дорозі жук, жук»
Господиня: А тепер давайте між вогнів танцювати
Народна гра «Між вогнів»
Ой, вогню, брате, мій,
Як з тобою любо.
Будь же з нами вічно ти,
Темряві на згубу. (2 рази)
Співаючи пісню, діти змійкою ходять між розставленими в залі бутафорськими світками.
Сусідка: А жарти ви знаєте?
1.Ковалика коваля
Поміняла на коня
Сама стала на міху
Покотилась зо сміху
2.Лізла баба по драбині
Та й упала межи свині
Не чіпайте мене свині
Бо я ваша господиня.
3.А-та-та, а-та-та,
Сіла баба на кота,
Поїхала в гості,
Розсипала кості...
4.А бабині коноплі
На печі попріли,
А дідові постоли
На льоду згоріли.
5.Ходить дід по току,
Баба по городу,
Несе дід кочергу,
Баба – сковороду.
ПІСНЯ «ГРИЦЮ,ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ»
Виходить хлопчик
Я собі дударик
Граю на дуду
Слідом за собою
Пісенька веду
І земля дзвінкіша
Стає навкруги
Чують мою пісню
І поля й луги
ГРА «МИКИТА»
Господиня . Ну, от і підійшло до закінчення наше свято. А на згадку про нього я дарую вам ось ці маленькі свічечки, як обереги. Як прийдете додому, запаліть їх і спробуйте загадати бажання. А також свічечка допоможе вам щось зробити своїми вправними рученятами.
Прийміть свічки ці
В знак тої любові і добра
Які не загинуть в серці ніколи
У тобі, вогонь, тепло і добро
У тобі, вогонь, сила і мудрість
Гори, вогню, ясно
Хай український рід буде красен.