СЦЕНАРІЙ ФОЛЬКЛОРНОЇ РОЗВАГИ

«Шана свічці»

Зал оформлений як українська хата

Ведуча: (під музику)

Над вечірнім гаєм

Та над бережком

Місяць виринає

Золотим ріжочком.

Посріблив отави,

Віття лугове.

І на той бік ставу

Човником пливе.

Ген, туман вітрила

Підійма навстріч.

Ой, яка ж ти мила

Українська ніч

Входить господиня, запалює свічку

Господиня: Ось і вечір настав, місяць вийшов із-за хмари і зоря вечірняя засвітилася, свята пройшли, можна вже щось і робити. А з цього приводу можна й вечорниці починати. А вечорниці сьогодні надзвичайні. Шана і хвала свічці – оберегу й захисниці домашнього вогнища. Довгими зимовими вечорами тільки свічка давала надію та затишок дому. Тільки при свічці можна було вишивати, майструвати. Тому і шана сьогодні – найбільшому винаходу людини – вогню.

Заходять діти

1. Ой, прочини, хазяйко, ворота

Бо вже йде в хату робота

2. Ой, прочини, хазяйко, віконце

Несем тобі віночок, як сонце

3.Ой, прочини, хазяйко, нову хвіртку

Несем тобі віночок і вечірню зірку

Господиня: Спасибі діти, який чудовий вінок ви мені принесли: вищий від плота, кращий від золота. Повішу його на найвиднішому місці, де дідух у Різдво стояв, щоб заходив хліб за хліб, старий за новий . А ви будете у мене шанованими гостями, бо я вже сама збиралася свічку величати. Чому дивуєтесь, є таке свято в українців.

Діти .Ми про давнє свято свічки

Досі ще не знали

Хоч його у нашім краї

Люди шанували

Господиня розповідає:

«Наша земля здавна славилася майстрами, що вміли своїми руками робити все: влітку та восени в полі працювали, а довгими зимовими вечорами, коли минали святки, і можна було вже щось робити – вишивали, шили, майстрували по дереву, ліпили. Запалювали свічку і сідали до своєї улюбленої роботи, і була свічечка для них надійною помічницею.

Господиня бере свічечку

Я запалила вогник великої свічки ,

Запрошую підійти до полички.

Я буду свічку до цікавих речей наближати,

А малята будуть розглядати.

Вази горщики , тарілі .

Їх зробили руки народних майстрів умілі.

(Розглядають вироби народних майстрів, називають їх ).

Сміливіше , діти на поличку загляніть,

Подарунки гончариків у руки візьміть,

Без поспіху їх розглядайте та по черзі називайте.

Розглядають вироби гончарів. Господиня розповідає про вироби:

- Півник крильцями махає Ку-ку-рі-ку він співає

- Коник стриба високо Заіржав :«І-го-го»

- Баранець усіх дивує , усім посмішку дарує.

- Баранець наш тулуб має , в ньому воду зберігає

Розгляд петраківських виробів

- Мріяла петраківська майстриня тарілочку розписати.

Взяла в руки пензлик та й почала горобинки малювати.

Малювала квіти без упину, та й вийшла гарна тарілчина.

Такі тарілочки декоративними називають.

Ними наші оселі прикрашають.

- Дякуємо свічечці! На поличці у кімнаті цікаві речі давно стояли, але ви їх не помічали. А вогник свічечки одразу увагу привернув.

- А щоб горіла свічка веселіше і яскравіше завели майстри вечорниці гуляти та свічку і вогонь величати

Господиня кличе дівчат освітити хату.

Виходить дівчинка зі свічкою:

У руці горіла свічка

Вогником маленьким

Все світилось, усміхалось

Пісням веселеньким

Пісня «Свічечка»!

Музично – ритмічна гра «Ой, гоп, свічечка»

Діти ідуть по колу , в середині якого «діти – вогники» з хусточками, приспівуючи:

Ой, гоп, свічечко, невеличечка,

Коло тебе танцювали,

Доки тебе не впіймали,

Гоп!

На слово «Гоп!» підкидають «хусточки-вогники». Той, хто зловить хусточку – стає «вогником» та виконує довільні танцювальні рухи. Всі інші діти плескають в долоні під веселу музику.

Гра повторюється 2-3 рази.

Приходить сусідка з вишивкою

Сусідка: Добрий вечір сусідонько. А я чую, у вас весело, свічі кругом горять, то й прийшла до вас повишивати, поспівати – та все веселіше буде, ніж самому у хаті.

Господиня: Добрий вечір сусідонько. Проходьте, гостею будете, звичайно ж ми вам раді. Та разом будемо свічку величати.

Сусідка: Так, люблю я зимові вечори, коли горить свічка, а в хаті від печі тепло вишивати. Ось я покажу вам свої вишивки (розповідає).

Господиня: А я теж часу не гаяла. Коли вже діти заснуть, скатерку на святки вишивала. Взори підбирала.

Дівчинка Ми не можем вишивати,

Рано в руки голку брати!

Та радо дівчатка-україночки

Вдягають вишиті хустиночки

Хлопчик А за ними хлопята-синочки

Одягли вишиті сорочки!

Будем знати - я і ти:

Вишиванки – то скарби

ПІСНЯ «Вишиванка»

Сусідка: Ой, гарно ви дівчатка співаєте Дивлюсь я на вас і згадую, як ми були молодими, теж танцювали, пам’ятаєте сусідонько, як ми польки витинали.

Господиня: А ну, діти, покажіть, які ви проворні, як ви танцюєте.

Хлопчик: Ой, пішов би на музики

Коли мав би п’ятака.

Збив би собі черевики

Ударивши гопака

Дівчинка: Нащо мені ті музики

В мене є свої язики

Заспіваю й поскачу

І нікому не плачу

Гра «По дорозі жук, жук»

Господиня: А тепер давайте між вогнів танцювати

Народна гра «Між вогнів»

Ой, вогню, брате, мій,

Як з тобою любо.

Будь же з нами вічно ти,

Темряві на згубу. (2 рази)

Співаючи пісню, діти змійкою ходять між розставленими в залі бутафорськими світками.

Сусідка: А жарти ви знаєте?

1.Ковалика коваля

Поміняла на коня

Сама стала на міху

Покотилась зо сміху

2.Лізла баба по драбині

Та й упала межи свині

Не чіпайте мене свині

Бо я ваша господиня.

3.А-та-та, а-та-та,

Сіла баба на кота,

Поїхала в гості,

Розсипала кості...

4.А бабині коноплі

На печі попріли,

А дідові постоли

На льоду згоріли.

5.Ходить дід по току,

Баба по городу,

Несе дід кочергу,

Баба – сковороду.

ПІСНЯ «ГРИЦЮ,ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ»

Виходить хлопчик

Я собі дударик

Граю на дуду

Слідом за собою

Пісенька веду

І земля дзвінкіша

Стає навкруги

Чують мою пісню

І поля й луги

ГРА «МИКИТА»

Господиня . Ну, от і підійшло до закінчення наше свято. А на згадку про нього я дарую вам ось ці маленькі свічечки, як обереги. Як прийдете додому, запаліть їх і спробуйте загадати бажання. А також свічечка допоможе вам щось зробити своїми вправними рученятами.

Прийміть свічки ці

В знак тої любові і добра

Які не загинуть в серці ніколи

У тобі, вогонь, тепло і добро

У тобі, вогонь, сила і мудрість

Гори, вогню, ясно

Хай український рід буде красен.