Фонетико-фонематичне недорозвинення мовленнння (ФФНМ)

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовленнння (ФФНМ) — це порушення процесів формування вимовної системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами унаслідок дефектів сприймання і вимови фонем. Можна виділити основні прояви, що характеризують цей стан:

1). Недиференційована вимова пар або груп звуків.В цих випадках один і той же звук може служити для дитини замінником двох або навіть трьох інших звуків. Наприклад, м'який звук т' вимовляється замість звуків с, ч, ш («тюмка», «тяска», «тяпка» замість сумка, чашка, шапка).

2). Заміна одних звуків іншими, такими що мають більш просту артикуляцію і викликають менше труднощів у вимові для дитини. Звичайно звуки, складні для вимовлення, замінюються більш легкими, які характерні для раннього періоду мовного розвитку. Наприклад, звук л вживається замість звуку р, звук ф – замість звуку ш. У деяких дітей ціла група свистячих і шиплячих звуків може бути замінена звуками т і д («табака» замість собака і т.п.).

3). Змішення звуків. Це явище характеризується нестійким вживанням цілого ряду звуків в різних словах. Дитина може в одних словах вживати звуки правильно, а в інших - замінювати їх близькими по артикуляції або акустичним ознакам. Так, дитина, уміючи вимовляти звуки р, л або з ізольовано, в зв’язному мовленні вимовляє їх змішано.

При фонетико-фонематичних порушеннях мовлення (ФФНМ), поряд із порушеннями фонетичної сторони мовлення (недостатня сформованість фонематичного слуху), наявне недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків), фонематичного аналізу , фонематичного синтезу, фонематичних уявлень.

До основних напрямів логопедичної роботи відносять:

1. формування правильної вимови звуків і звукоскладової структури;

2. розвиток мовлення за певними лексичними темами на ґрунті опанованих звуків;

3. опанування грамотою.

Корекція мовлення — це педагогічний процес, спрямований на усунення чи послаблення симптоматики мовленнєвих порушень шляхом коригувального навчання й виховання.

Це цілісний процес, що передбачає кілька послідовних взаємозумовлених і обов’язкових етапів: підготовчий етап, етап формування первинних вимовних умінь і навичок та етап формування комунікативних умінь і навичок . Етапи такої роботи мають конкретну мету, зміст, відповідні методи і прийоми: підготовчий етап — розвиток фонетичних процесів і підготовка дихального, голосового й артикуляторного апаратів до постановки звуків, тобто формування мовнорухових і мовнослухових умінь і навичок; другий етап — формування первинних правильних вимовних умінь і навичок, а саме: постановка звука, його автоматизація та диференціація від подібних під час занять на спеціально підібраному матеріалі; третій етап — самостійне користування комунікативними вміннями і навичками правильного вживання звуків у різних ситуаціях мовлення. Тому, дотримання наступності між етапами в логопедичній роботі є обов’язковим. Постановка звука здійснюється на другому етапі логопедичної роботи досягається завдяки застосуванню основних способів, а саме: за наслідуванням (викликання), із механічною допомогою (постановка) і змішаним способом.

Основною формою організації логопедичної корекції є індивідуальні, підгрупові та фронтальні заняття з логопедом, що будуються з урахуванням загальнодидактичних і спеціальних принципів. Один із них це — принцип наочності, що передбачає забезпечення цілісного процесу логопедичної корекції достатньою кількістю як демонстраційного, так і літературного матеріалу.

Дитина до вступу до школи має загалом опанувати рідним мовленням, засвоїти літературні норми, оволодіти культурою усного мовлення і спілкування — останнім етапом формування первинних вимовних умінь і навичок дитини — це вік від 4-х до 5-ти років.

Саме тому проблема формування правильного усного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із порушеннями вимови звуків в умовах ДНЗ залишається актуальною як для теорії і практики дошкільного виховання, так і для дошкільної логопедії в освітньому просторі України .