логопед

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті

“Де плескали в долоні?”

Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

“Вгадай, хто покликав”

В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

“Доручення”

Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

“Ехо”

Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

“Запам’ятай слова”

На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

“Слухаємо музику”

Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

“Впіймай звук!”

Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:

- звук [а] серед у, у, а, у;

- звук [а] серед о, а, і, о;

- звук [і] серед и, е, і, и;

- звук [с] серед л, н, с, п;

- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

“Повтори!”

Запропонуйте дитині повторити за вами склади

- та-та-да - пі- пи - ат-от

- па-па-ба - мі-ми - ум-ом

- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит

- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк

“Ланцюжок слів”

Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:

- мак, лак, так, бак;

- тачка, качка, дачка;

- сік, вік, тік, бік;

“Назви слово!”

Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:

- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;

- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;

- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

“Знайди спільний звук!”

Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”

- Оля, осінь, овочі, окунь - [о]

- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]

- Аня, агрус, акула, автобус - [а]

- Маша, мак, мама, сом - [м]

Розвиток фонематичного сприймання слід починати на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплювати всі звуки мовлення: від звуків, які вже засвоєнні дітьми до тих, які ще тільки формуються та вводяться у самостійне мовлення.

У процесі логопедичних занять дитина повинна перш за все набути вміння контролювати свою вимову та виправляти її на основі порівняння особистого мовлення з мовленням оточуючих.

У всій системі логопедичної роботи з розвитку фонематичного сприймання найскладнішим, на мою думку, є навчити дітей диференціювати фонеми. Цю роботу можна умовно по ділити на

шість етапів:

1 етап — впізнавання немовленнєвих звуків;

2 етап — розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, звукосполучень та слів.

3 етап — розрізнення слів, близьких за звуковим складом;

4 етап — диференціація складів;

5 етап — диференціація фонем;

6 етап — розвиток навичок звукового аналізу.

Наголошую, що для кожної дитини або групи дітей термін кожного етапу ігри, вправи та матеріал для використання буде різний. У разі необхідності деякі важкі для дітей вправи можна випускати або замінювати більш легкими для засвоєння і навпаки. У дітей шестилітнього віку 1, 2, 3 етапи займуть короткий термін, а ось 5 та 6 будуть більш розгорнутими. Коротко зупинюся на кожному із вказаних етапів.

Етап 1. Розпізнаваннянемовленнєвих звуків

На цьому етапі в процесі спеціальних ігор та вправ у дітей розвивають навички впізнавати та розрізняти немовленнєві звуки.

Ці заняття також сприяють розвитку слухової уваги та слухової пам'яті.

Починаючи роботу, я пропоную дітям прислухатися до звуків за вікном. Що шумить? (Дерева). Що гуде? (Машина). Хто кричить? (Хлопчик). Хто розмовляє? (Люди). Хто сміється? (Дівчинка).

Потім дітям пропоную уважно послухати та визначити, які звуки чути із коридора, із сусіднього класу, із спортивного залу.

Далі проводжу такі ігри:

Рухлива гра «Гучно — тихо»

Логопед призначає ведучого та пропонує йому заплющити очі. Потім ховає якусь іграшку (у шафу, за фіранку, за спину одного з дітей...) та пропонує ведучому знайти цю іграшку, орієнтуючись на силу ударів барабана. Якщо дитина підходить близько до того місця, де знаходиться іграшка, барабан б'є гучно, якщо віддаляється — барабан звучить тихо. Цю гру можна повторювати, використовуючи замість барабана, бубон, дзвоник, плескати в долоні, стукати молоточком по столу.

Дидактична гра «Де дзвіночок?»

Дитина заплющує очі, логопед тихенько стає осторонь від дитини (справа, зліва, позаду) та дзвенить у дзвіночок. Дитина не відкриваючи очі, повинна рукою показати напрямок, звідки лунає звук.

Ця гра має ще такий варіант. Діти стають у коло. Непомітно для ведучого, вони передають за спиною один одному дзвіночок. Ведучий повинен відгадати і показати, у кого за спиною дзвенів дзвіночок.

Дидактична гра«Ведмежата-бешкетники»

Логопед демонструє дітям предмети, які можуть утворювати різноманітні звуки, та пропонує запам'ятати, як звучить кожен предмет. Потім логопед розповідає дітям, що в одному будинку жила родина ведмедів. Одного разу ведмеді-батьки пішли з дому, а ведмежата почали бешкетувати. Вони взяли різні предмети і почали шуміти. Логопед роздає дітям ведмедиків з зображенням цих предметів, потім за ширмою озвучує ці предмети, а діти повинні відгадати, який ведмедик шумить.

Предмети, що утворюють звуки: ключі, сірники, ножиці, гаманець з грошима, склянка з ложкою, папір, повітряна куля, м'яч, гребінець...

Етап 2. Розрізнення висоти, сили, тембру голосу

Протягом даного етапу я навчаю дітей розрізняти висоту, силу і тембр голосу, орієнтуючись на однакові звуки, звукосполучення та слова.

Дидактична гра «Хто кличе?»

Діти по черзі називають ім'я ведучого, який стоїть до них спиною. Ведучий відгадує, хто його кличе. Потім гра ускладнюється і діти кличуть ведучого: «Ау!» То голосно, то тихо — в залежності від того, що скаже логопед: «Далеко пішли у ліс» або «Близько підійшли».

Рухова гра «Відгадай, чий голосок»

Діти стають у коло. Одна дитина стоїть у центрі кола з зав'язаними очима і говорить:

Жабеня по доріжці

Скаче, витягнувши ніжки,

Побачило комара і закумкало:

КВА—КВА—КВА! ( відповідає хтось із дітей, що стоять у колі ).

Ведучий, який знаходиться в центрі кола, відгадує, яка дитина «кумкала».

Дидактична гра «Мами та діти»

Дітям роздаються малюнки із зображенням домашніх тварин: дорослих і дітей: корови і теляти, кози і козеняти... Логопед просить відтворити звуконаслідування тварин—мам і тварин—дітей, піднімаючи відповідний малюнок.

Етап 3. Розрізнення слів, близьких за звуковим складом

Почати роботу рекомендую із слів, що відрізняються одним голосним звуком.

Дидактична вправа «Слухай уважно»

Логопед знайомить дітей з назвами парних картинок:

ДИМ — ДІМ

КИТ — КІТ

СУК — СІК

ЛИС — ЛІС

ШУБКА — ШИБКА

КУЛЯ — КОЛЯ

СЕЛО — САЛО

ГОРОХ — ГОРІХ

БАНТ — БИНТ

ГОЛКА — ГАЛКА — ГІЛКА

СИН — СОН

РУЧКА — РІЧКА

БУЛКА — БІЛКА

МИЛО — МИЛА

РАКИ — РУКИ

МИШКА — МУШКА

ШАШКИ — ШИШКИ

СУНИЧКА — СИНИЧКА

ЛІЙКА — ЛАЙКА

СОНЕЧКО — СОНЕЧКА

САЛАТ — САЛЮТ

Логопед роздає картинки дітям. Далі запитує: «В кого кит, а в кого кіт? В кого голка, а в кого галка?». Діти піднімають відповідні картки.

Дидактична вправа «Знайди пару»

Логопед розставляє на дошці по одній картинці з кожної пари, другу картинку роздає дітям. Дітям треба знайти пару до своєї картинки, шукаючи ті назви картинок, які звучать схоже.

Дидактична вправа «Знайди помилку»

Дітям пропонується знайти помилку у віршованих рядках.

Р І к пішов гуляти в сад.

Не дійшов, бо повз назад.

Кинула шишку на мене зозуля.

В мене на лобі з'явилася К уля.

Ми з братом лісники від роду:

Пиляєм п А лкою колоду.

Я вдягнув новий С алат,

А він виявивсь до п'ят.

Пригріло сонечко як слід —

І на Дніпрі розтанув Д ід.

Мені мама до сніданку

Подає солодку Б анку.

Дитяча гра «Де чий будинок?»

Логопед виставляє на дошці де кілька будиночків (я використовую будиночки від новорічних подарунків) та пояснює, що в кожному з них мешкають предмети, назви малюнків яких схоже звучать. Перший малюнок у кожен будинок ставить логопед, діти розставляють інші малюнки. Наприклад, мешкати в будинку можуть такі групи предметів: «гірка — нірка — зірка», «листок — молоток — каток», «білка — гілка», «батон — вагон — дракон — балкон», «ворона — корона», «рак — мак — лак»...

Дидактична вправа«Слухай та виконуй!»

Логопед роздає дітям великі квадрати, розділені на 9 маленьких, та набір парних карток: «Марина — малина, рак — лак, коса — коза, мишка -миска, жабка — шапка»... Дітям слід уважно слухати інструкцію та виконувати її.

— Візьміть картинку, на якій зображена «жабка», та покладіть її у правий верхній квадрат.

— Візьміть картинку, на якій зображена «шапка», та покладіть її у лівий середній квадрат.

Етап 4. Диференціація складів

На цьому етапі я навчаю дітей розрізняти склади. Але перед цим доцільно ввести поняття «склад».

Дидактична вправа «Скільки складів»

Логопед називає ряд складів та пропонує дітям сказати, скільки складів вони почули, або підняти відповідну цифру.

Дидактична вправа «Що зайве?»

Логопед називає ряд складів, наприклад: «НА-НА-НА-ПА». Діти визначають, який склад був зайвий — ( па ).

Потім складові ряди ускладнюються, наприклад: «НА-НО-НА», «КА-КА-ГА-КА», «ПА-БА-ПА-ПА».

Дидактична вправа«Відшукай свою картинку»

Логопед називає кожній дитині склад, наприклад: ма, мо, ми, му, ме. Далі пояснює, що дітям слід відшукати слово, яке починається на цей склад, який вони запам'ятали. Логопед називає слова, наголошуючи на першому складі: машина, морозиво, мило, муха, метелик.

Ця вправа також сприяє розвитку слухової уваги та пам'яті.

Ігри для розвитку складовогоаналізу слів

Дидактична вправа «Квадратики»

Діти викладають під картинкою стільки квадратиків, скільки складів у слові.

Дидактична гра «Де чий будиночок?»

Чотири будиночки з цифрами — 1, 2, 3, 4 або з відповідною кількістю квадратиків. Діти отримують картинки та визначають, у якому будиночку хто живе, поділяючи слова та склади.

Дидактична гра «Весела подорож»

Три вагончики. Картинки з зображенням тварин. Діти поділяють назви тварин на склади та визначають, у якому вагончику хто поїде. Наприклад: кіт — у першому, сова — у другому, корова — у третьому.

Дидактична гра «Зберемо пелюстки»

Чотири квітки без пелюсток. В середині квіток 1, 2, 3, 4 квадратики. Пелюстки з картинками. Діти добирають пелюстки до квітів у залежності від кількості складів у словах, що зображені на пелюстках.

Дидактична гра «Вгадай слово»

Логопед виставляє да дошці картинки, а потім пропонує дітям відгадати, яку картинку загадав, плескаючи у долоні один, два, три або чотири рази, в залежності від кількості складів у слові, а діти намагаються відгадати, яке слово загадав логопед.

Етап 5. Диференціація фонем

Починати роботу по розрізненню фонем слід з диференціації голосних звуків.

На цьому етапі корисним та цікавим для дітей є використання картинок-символів, розроблених М.Ф. Фомічовою.

логопедКорекційні вправи на розвиток пам’яті та уваги

Розвиток пам´яті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу або досягнення нових результатів діяльності. Чим вагоміші мотиви супроводжують діяльність суб´єкта, тим успішніші результати запам´ятовування. При цьому запам´ятовування є результативним незалежно від того, чи ставилася мета запам´ятати.

Виховання пам´яті нерозривно пов´язане з вихованням самої особистості. Для розвитку пам´яті в учнівської молоді треба виховувати передусім позитивні мотиви навчання і праці, любов до знань і трудової діяльності, зацікавленість у результатах діяльності та почуття відповідальності за виконання своїх обов´язків. Тільки повноцінна діяльність особистості сприяє розвиткові доброї пам´яті. Інтерес, зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам´ятовуванню.

Слабка пам´ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага і розпорошена спостережливість, спрямована одночасно на кілька предметів. Тому треба систематично розвивати вольову увагу й навички концентрації думки спеціальними вправами. Крім того, сила уяви залежить від ступеня вольової й вторинної уваги — репродукування в подробицях за допомогою уяви на тлі загального уявлення про предмет.

Для запам´ятовування важливим є перше враження, його якість і глибина. Воно посилюється комплексним сприйманням об´єкта різними органами чуття. Вся інформація має сприйматись як щось змістово ціле й значуще, логічно пов´язане. Краще, якщо вона є предметом активної діяльності, зацікавлених роздумів, розумової переробки: виділення головного, істотних зв´язків, структурування, аргументації тощо. Легко й надійно запам´ятовується новий матеріал, пов´язаний з попереднім досвідом, коли він його чимось доповнює і збагачує, розширює можливості діяльності особи. Ефект запам´ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб´єкта необхідною, пов´язана з метою його діяльності, становить певний інтерес. Наприклад, готуючись до польоту і вивчаючи заданий маршрут, штурман не тільки визначає й обчислює основні етапи і контрольні пункти шляху, а й без спеціальних зусиль добре запам´ятовує найважливіші орієнтири, супровідні ознаки, які допоможуть надійно ідентифікувати його з місцевістю, показниками приладів тощо. Така мобілізація пам´яті пояснюється тим, що в польоті всі дані можуть виявитися дуже потрібними й важливими і без них не можна якісно виконати завдання. Незнання цих даних може призвести навіть до аварії.

Удосконалення пам´яті вимагає постійних тренувань. Регулярна й напружена робота пам´яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам´яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного й того самого. Тренуючи пам´ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість, силу та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам´ятовування. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню нам´яті дуже шкодять перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Важливою умовою ефективного запам´ятовування є дотримання певних правил. Запам´ятовувати треба в доброму настрої й на «свіжу голову», коли ще не настала втома. Під час запам´ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Слід обробляти інформацію для запам´ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виділяючи опорні сигнали («вузлики на пам´ять»). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв´язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам´яті.

Головний сенс мнемотехнічних прийомів полягає в то, му, що матеріал запам´ятовування глибше аналізується, структурується і більше усвідомлюється. Так, при запам´ятовуванні історичних дат можна використати порівняння за схожістю і контрастом з відомими подіями, при запам´ятовуванні іноземних слів — з уже засвоєними словами або зі словами рідної мови тощо.

Чим більше людина знає, тим легше їй запам´ятати нове пов´язуючи маловідоме з нагромадженим досвідом. Засвоєння понять та інших інформативних даних у процесі багаторазового повторення створює базу для подальших асоціацій з новим матеріалом запам´ятовування. Тому на початкових етапах навчання, коли нову інформацію нема з чим пов´язувати, виникають значні труднощі й доводиться багато разів повторювати, щоб добре запам´ятати. Оволодіння поняттєвим апаратом і знаннями певної галузі значно збільшує можливості швидкого й міцного запам´ятовування нової інформації завдяки смисловій пам´яті.

Основним способом поліпшення пам´яті людини є формування вміння запам´ятовувати й відтворювати. Пам´ять розвивається тренуванням і наполегливою працею, спрямованою на запам´ятовування, тривале збереження, цілковите й точне відтворення.

Вправи, що зміцнюють спостережливість і пам´ять:

Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, закривиш очі, образно уявіть Його собі в подробицях Відкривши очі, ще раз погляньте на нього і зазначте, які деталі були вами випущені.

Вивчений предмет спробуйте намалювати з пам´яті. Потім виявіть, Ідо забули намалювати.

Опишіть із пам´яті риси добре знайомої людини. Спостерігаючи за цією людиною під час зустрічі, уточніть не помічені вами риси її обличчя.

Подивіться на 7—15 дрібних предметів, а після з пам´яті опишіть їх.

Спробуйте добре роздивитися предмет, що падає. Потім опишіть його якомога точніше.

Огляньте кімнату, запам´ятайте, що в ній знаходиться. Потім закрийте очі й уявіть образ побаченого в подробицях.

Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої вам людини й спробуйте закритими очима уявно знову почути її. Потім повторіть фразу вголос, під час зустрічі з цією людиною порівняйте «оригінал» з імітацією.

Основні прийоми довільного запам´ятовування такі

Треба чітко визначити мету, завдання запам´ятовування. Мнемічне завдання полягає в чіткому формулюванні того, що і як треба запам´ятати та міцно закріпити. Якщо таке завдання спеціально не ставиться, то матеріал запам´ятовується значно гірше. Так, у дослідженні одній групі ставилося завдання запам´ятати матеріал, щоб відповісти на другий день, а іншій — запам´ятати надовго. Перевірку проведено через чотири дні, результати виявилися набагато кращими в другій групі — адже відомо, як швидко забувається матеріал, вивчений тільки для іспиту.

У довільному запам´ятовуванні слід сформувати стійкі мотиви до запам´ятовування, набування знань, почуття відповідальності. Якщо людина належним чином не вболіває за справу, невідповідально ставиться до запам´ятовування, то вона швидко забуває те, що треба пам´ятати.

Необхідною умовою запам´ятовування є розуміння матеріалу, утворення смислових зв´язків, якщо вони недостатні, та використання ефективних прийомів запам´ятовування. Незрозумілий матеріал, як правило, не викликає інтересу й запам´ятовується гірше, ніж систематизований, зрозумілий. Для поліпшення умов запам´ятовування варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим. Застосування того чи іншого способу запам´ятовування являє собою довільне асоціювання, пов´язування певних одиниць матеріалу, котрий треба запам´ятати. Щоб запам´ятати номер телефону, кожний якось кодує його цифрові значення, групує цифри з відомих дат, схожих номерів і складає смисловий вираз. Відомі також шкільні прийоми запам´ятовування числа п, Чергування кольорів спектра райдуги, правила «дев´ятки» в Мові тощо. Допомагають запам´ятовувати й прийоми аналізу Матеріалу: складання плану, порівняння, класифікація, групування, систематизація. Кожна людина виробляє власні прийоми аналізу й асоціювання матеріалу для запам´ятовування. Крім залучення логіки і розуміння, така робота над матеріалом запам´ятовування дає змогу привернути увагу до нього, краще усвідомити та засвоїти.

Важливою умовою ефективного запам´ятовування сприятливий психічний стан для засвоєння нового матеріалу. Погано сприймає матеріал людина втомлена, роздратована, пригнічена. Відомі випадки осяяння пам´яті перед сном і після пробудження вранці. Позитивний ефект досягається автогенною стимуляцією пам´яті, що пояснюється приведенням організму в актуальний стан і сприятливою дією механізму релаксації.

Для кращого запам´ятовування і тривалого збереження потрібне повторення матеріалу при заучуванні. Правильна організація повторень вимагає дотримування ряду умов, зокрема розподілу повторень у часі. Перші повторення мають бути інтенсивнішими, оскільки забування матеріалу на початку відбувається швидше, а пізніше темп повторень може бути вповільнений. Проте не варто здійснювати повторення надто часто, багато разів підряд, оскільки це викликає гальмування й утруднення під час утворення нервових зв´язків. Для успіху в повторенні матеріалу треба урізноманітнити інформацію, активізувати пізнавальну діяльність особистості.

Кiлькiсть переглядiв: 28520